Соціальний педагог

Ярова Ірина Володимирівна

Освіта вища

Стаж роботи - 8 років

Робота соціального педагога в дошкільному навчальному закладі

Виділяються три провідні напрямки роботи соціального педагога в дошкільному закладі:

1. Консультування адміністрації

- проведення соціально-педагогічних досліджень в педагогічному дитячому та батьківському колективах за допомогою основного діагностичного та практичному інструментарію;

- опитувальники: анкета і бланки інтерв’ю, бланки соціально-педагогічних спостережень для вивчення соціально-педагогічних процесів та явищ у колективі;

- участь у розв’язанні конфліктів між батьками та навчальним закладом, батьками та дітьми, вихователями та батьками.

2. Проведення методичної роботи з педагогічними працівниками закладу

Ця робота передбачає проведення соціальним педагогом навчальних занять з вихователем з метою навчання прийому соціометричного контролю за оточенням в групах. Допомога в діагностиці соціально-емоційної напруженості у дітей (відчужені, знехтувальні діти). Навчально-виховна робота участь в роботі педрад, батьківських зборах на ін.

3. Співпраця та взаємозв’язок з різними державними та не державними закладами (органами управління освіти, соціальними службами, медичними установами, комісіями справами неповнолітніх)

Провідним напрямком роботи соціального педагога є соціально-педагогічна реабілітаціядітей та родин, які потребують соціального захисту.

Для роботи с такими дітьми, які стоять на окремому обліку у соціального-педагога розробляється індивідуальний план реабілітаційних заходів та контролюється хід його реалізації.

Категорії сімей, що стоять на обліку:

неповні сім'ї;

багатодітні сім'ї;

сім'ї інвалідів;

асоціальні (алкоголізм, наркоманія, проституція);

сім'ї де є члени з жорстокою, агресивною поведінкою, з психічно-сексуальним відхиленням тощо.

Діти набувають соціального досвіду, починаючи володіти такими соціальними уміннями як:

• контактувати (просто, доступно, красиво);

• висловлювати свою думку (оцінювати);

• висловлювати згоду (незгоду);

• відповідати на поставлене запитання;

• виявити свою життєву позицію, будучи дієздатним і відповідальним;

• вибачитися і приймати вибачення інших;

• приходити на допомогу;

• запрошувати інших до спільної роботи;

• бути привітним, усміхатися партнерові (це ознака оптимістичного настрою у бажаній зустрічі);

• брати участь у спільній роботі з іншими згідно з домовленістю, зобов'язанням.

Вікові прояви соціальної компетентності

Молодший дошкільний вік

Дитина знає себе в сім'ї близьких, дорослих та дітей, їхні родинні стосунки; в дошкільному закладі - ім'я та по батькові педагогів.

Розуміє вимоги дорослих до її поведінки, виявляє інтерес до спільної з ними та з іншими дітьми діяльності.

Розуміє відмінність між дорослими та дітьми.

Розуміє захищеність дітей батьками.

Розрізнює рідних, знайомих і близьких людей.

Вміє вітатися, дякувати, просити допомоги і пропонувати її.

Виражає своє ставлення до людей словами та іншими способами.

Середній дошкільний вік

Дитина знає, що людина народжується і живе в сім'ї, розуміє значення родинних взаємин, злагоди й порядку в домі, вміє виявляти турботу про рідних і любов до них.

Знає правила спілкування зі знайомими, «сусідами, друзями батьків» та незнайомими людьми.

Виявляє турботу про людей відповідно до їхнього віку.

Розуміє стан і настрій дорослих та дітей. Розуміє значення добрих стосунків з дітьми і педагогами в дитячому садку.

Вміє спільно діяти у грі, під час занять.

Знає і виконує правила ввічливого спілкування.

Розуміє, що в товаристві слід дотримуватись певних норм.

Виявляє інтерес до дій і слів вихователя, прагне співпрацювати з ним, отримати схвалення за добрі вчинки.

Вміє розповідати про своїх друзів, про їхні риси характеру.

Розуміє вимоги до своєї поведінки у спільній діяльності.

Турбується про молодших дітей і вчиться у старших.

Старший дошкільний вік

Дитина розуміє сімейні взаємини, ставлення членів родити одне до одного. Знає свій родовід, усвідомлює, що честь роду залежить від кожної людини.

Має сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість як важливі якості людини та людських взаємин;

Розуміє стан і почуття іншої людини з її вигляду, інтонації, дій, виявляє повагу до її почуттів.

Вміє запобігати конфліктів і розв'язувати їх. Розуміє ставлення людей до себе. Почувається природно в товаристві знайомих і незнайомих людей.

Розуміє поняття «дружба» і «товаришування» й відповідно поводиться з однолітками.

Має уявлення про державу, її символи, про свій народ, національні особливості українців. Знає національні пам'ятки, героїв, виявляє повагу до них, вшановує національні святині.

Основні напрямки діяльності соціального педагога

Захист і охорона дитинства

Сьогодні юридичною основою діяльності з охорони дитинства та захисту прав дитини є Конвенція ООН о правах дитини (1989р.), яка була ратифікована в Україні у 1991 році. Ця робота ведеться з дітьми, батьками та педагогами і включає в себе: забезпечення інформацією та консультування дітей і дорослих стосовно взаємних прав і обов’язків дітей та дорослих.

Форми роботи – заняття, бесіди, консультації, тренінги, анкетування тощо.

Діагностична робота

Проводиться для виявлення факторів, які можуть спровокувати відхилення в психічному і соціальному розвитку дитини. Діагностики, що проводить соціальний педагог допомагають оцінити:

• особливості соціального оточення (психологічний клімат в групі, в родині);

• соціальний статус дитини, особливості особистості (виявлення обдарованих дітей, дітей групи ризику тощо);

• самооцінку;

• соціально-емоційну сферу особистості (тривожність, агресивність і та ін.).

Корекційна робота за корекційно-розвивальними програмами та через роботу з дорослими, які беруть участь у вихованні дітей

Превентивне виховання

Організація виховного середовища для дітей, що буде попереджати проступки, тобто оточити дитину такою опікою та такою чистою атмосферою, щоб вона не мала можливості роботи щось погане.

Робота з неблагонадійною сім’єю

Права та обов’язки особистості