ДЕМОНСТРАТИВНА ІСТЕРИКА: ЯК РЕАГУВАТИ?
Кожна дитина вчиться досягати своїх цілей, шукає різні шляхи, експериментує. Це цілком нормальний процес. Питання в тому, яким шляхом дорослі дозволяють їй цих цілей досягти.Як правильно реагувати, коли дитина намагається домогтися свого істерикою?
Головне правило:ні в якому разі не можна піддаватися емоційним маніпуляціям дитини. Не можна поступатися дитині коли вона плаче чи кричить у відповідь на заборону або відмову у виконанні її бажань.
Тверде батьківське «ні», сказане без повторень, всього один раз, і збереження спокою– єдині заходи, які допоможуть дитині позбутися звички так себе поводити.
Чудовий зразок такої поведінки можна знайти успогадах дочки знаменитого психолога Л.С. Виготського про свого батька.
У перші роки свого життя Ася (молодша сестра оповідачки) зростала нелегкою дитиною, вона була, як прийнято говорити, з характером. Це проявлялося в бурхливих скандалах, які вона періодично влаштовувала.Мама працювала і нас виховувала няня, яка дуже любила Асю, страшно її балувала, в усьому потурала їй, що, безумовно, не сприяло поліпшенню її характеру.
Побачивши одного разу один із Асиних “фокусів”, Лев Семенович сказав, що сам нею займеться, і просив нікого не втручатися. Ася дуже любила гуляти, дуже добре грала під час прогулянки, але повернення додому викликало в неї бурхливий протест. Як тільки вона бачила, що ми наближаємося до будинку, вона лягала на тротуар, починала бити ногами, не підпускаючи до себе, і нестямно кричала. Ось таку картинку і побачив якось батько.
На наступний день, коли все повторилося знову, він вийшов на вулицю, велів мені і няні йти додому, а сам узяв дівчинку, яка несамовито брикалася і кричала, на руки, вніс її в під’їзд, поклав на підлогу, а сам увійшов до квартири і закрив двері.
Спочатку з під’їзду неслися відчайдушні крики, але поступово вони стали стихати – адже глядачів не було! – І, нарешті, зовсім припинилися. Коли настала тиша, батько вийшов у під’їзд, спокійно допоміг доньці піднятися з підлоги і, мовчки, привів її додому.Він не сказав їй жодного слова. Вмивши, він відпустив її до няні, яка збиралася її годувати.
Це повторювалося кілька днів поспіль, з тією тільки різницею, що декілька разів Асю забирала з під’їзду сусідка з квартири навпроти і приносила її нам через чорний хід, з двору. Батько невідступно слідував своєму методові, і був цілком нагороджений – поступово все припинилося, і повернення з прогулянки стало проходити спокійно.Якщо ж Ася влаштовувала скандал у будинку, падала на підлогу, била ногами по підлозі, кричала, тато вимагав, щоб всі вийшли з кімнати, а сам, залишившись з нею, не звертав на неї ніякої уваги, роблячи вигляд, що чимось дуже зайнятий , поглинений.
Коли вона заспокоювалася, він, знову-таки мовчки, допомагав їй піднятися з підлоги і вів вмиватися. Він ніколи їй при цьому нічого не говорив, мабуть, вважаючи, що вона в такому збудженні, що все одно не в змозі почути і усвідомити сказане. Як би там не було, але обраний ним метод цілком виправдав себе – істерики і скандали поступово припинилися …
Безсумнівно, активна участь батька у вихованні Асі сприяла вирівнюванню її характеру. Поступово всі її зриви припинилися, і до школи вона була цілком контактної дівчинкою, добре спілкувалася з дорослими і однолітками, серед яких завжди, впродовж всього свого життя, мала багато справжніх друзів.
Ми бачимо, як майстерно, психологічно тонко і точно поводився батько. Ось головні і, по суті, прості «секрети» його виховного успіху:
●він зберігав спокій і неучасть у демонстрації(іноді йшов),
●був уважний і співчутливо допомагав після припинення сцени(допомагав піднятися, вмитися),
●нічого не говорив під час і після істерики,
●був послідовний, не відходив від своєї «методики».
Кваліметрична модель оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку
Нещодавно на базі ДНЗ "Джерельце" м.Боярка відбувся семінар-практикум "Моніторинг якості освіти: кваліметрична модель експертної оцінки", який провела Карабаєва І.І. , старший співробітник лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С.Костюка, кандидат психологічних наук.
Кваліметрія - це наука про методи кількісного оцінювання якості (від латинського "квалі" - якість та древньогрецького "метріо" - вимірювати). Сутність кваліметричного підходу полягає в тому, що будь-яке якісне явище можна розкласти на фактори та критерії, які допомагають розкрити це явище; визначити вагомість факторів, тобто їх пріоритетність, та оцінити кожний критерій в межах від 0 до 4. Чим вищий рівень розвитку того чи іншого критерію, тим вища його оцінка.
Якість дошкільної освіти визначається за численними параметрами, основними з яких є цілісний гармонійний розвиток дитини дошкільного віку та її готовність до наступної ланки освіти - початкової школи - і життя в сучасному соціумі. Отримати цілісне уявлення про рівень розвиненості та вихованості дитини і співвіднести фактично досягнуті результати із очікуваними, що необхідно для коригувально-розвивальної роботи з дітьми, дає змогу кваліметричний підхід до організації освітнього моніторингу оцінювання якісних показників за допомогою кількісних балів (за методикою доктора педагогічних наук Єльникової Г. В.). Крім того, такий підхід сприяє створенню оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини.
Факторами оцінювання є зміст освітніх ліній Базового компоненту дошкільної освіти (Наказ N 615), що містять сумарний кінцевий результат набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу перед вступом його до школи:
• фізичний розвиток і здоров'я дитини;
• соціальний розвиток;
• природничо-екологічний розвиток;
• предметно-практична діяльність та художньо-естетичний розвиток;
• ігрова діяльність;
• сенсорно-пізнавальний розвиток;
• мовленнєвий розвиток.
Кожен фактор містить критерії, що відповідають тим видам компетенцій, яких набувають діти у межах зазначеного фактора. Оцінюють кожен критерій у балах (від 0 до 4) залежно від рівня сформованості відповідної компетенції та біологічної зрілості. Для оцінювання критеріїв використовують такі методи, як спостереження, бесіда, аналіз результатів діяльності дитини.
Невід'ємною складовою системних моніторингових досліджень є кваліметрична модель оцінювання розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку (далі - кваліметрична модель). Вона містить фактори, критерії і показники такого оцінювання.
Орієнтовні показники оцінювання критеріїв:
4 бали - компетенція сформована в повній мірі;
3 бали - компетенція сформована в достатній мірі;
2 бали - компетенція сформована посередньо;
1 бал - компетенція сформована мінімально;
0 балів - компетенція не сформована.
Аналізуючи оцінки, представлені в моделі, можна одразу зробити висновок, які складові потребують доопрацювання. Так, аналізуючи за кожним критерієм, чітко простежуються слабкі сторони, конкретні напрямки, над якими педагог має попрацювати, щоб підвищити якість своєї роботи над розвитком компетенції кожної дитини.
Подібне оцінювання може проводити як сам педагог, так і вихователь-методист дошкільного навчального закладу.
Для ефективного планування роботи з дітьми в старшій групі рекомендується проводити оцінювання розвитку дітей на початку навчального року у вересні - жовтні (1-ше оцінювання). За результатами оцінювання доречно внести корективи в план роботи, аби приділити належну увагу тим компетенціям, які у дітей недостатньо сформовані.
За результатами першого оцінювання керівник закладу освіти не повинен приймати жодних управлінських рішень, оскільки воно проводиться виключно для корекції освітньої діяльності вихователя.
Друге оцінювання розвитку дітей доцільно проводити у квітні - травні (2-ге оцінювання) і за його результатами визначати сумарний кінцевий показник рівня розвиненості та вихованості дитини старшого дошкільного віку. При цьому Діаграма дасть змогу з'ясувати невикористані резерви розвитку дитини.
Тому і наш Дошкільний навчальний заклад "Яблучко" розпочинає впровадження кваліметричної моделі оцінювання рівня розвитку старшого дошкільного віку. Я вважаю ,що впровадження даної моделі допоможе оцінити якісно надані послуги у навчанні дітей старшого дошкільнго віку.
ДОШКІЛЬНЯТАМ – ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Сьогодні, населення Землі складає більше 7 мільярдів. Якби кожна людина у світі підтримувала той же спосіб життя і рівень споживання як мешканці України, нам були б потрібні ще дві такі планети. Якщо ми продовжимо експлуатувати Землю тими ж темпами, як зараз, наше майбутнє виявиться під загрозою. Та все ж, багато хто з нас вірить, що у нас є вибір і ми можемо змінити ситуацію. Один із способів довести цю думку до людей – допомогти нашим дітям зрозуміти, що є межа такої бездумної експлуатації ресурсів, і що якщо почати діяти зараз, у нас ще є надія. І діяти необхідно не лише заради нашого спільного майбутнього, але і заради нашого фізичного здоров’я.
Соціологи довели, що якщо діти отримують знання і поради з проблем і мож- ливостей їх розв’язання, вони, найімовірніше, дивитимуться в майбутнє з більшим оптимізмом, ніж діти, що мають про них недостатні уявлення. Таким чином, освіта для сталого розвитку тісно пов’язана з життям молодих людей та їхнім майбутнім, а, отже, повинна стати одним з пріоритетів країни. Освіта для сталого розвитку для дітей дошкільного віку вперше стартувала в Україні посібником «ДОШКІЛЬНЯТАМ – ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ» Н. Гавриш, О. Саприкіна, О. Пометун, у якому міститься коротке теоретичне обґрунтування ідей освіти для сталого розвитку, опис змісту і організації освітнього процесу. Особливості її організації в дошкільному закладі зумовлені специфікою розвитку психічних процесів у дітей цього віку, їх світоглядом, проте її принципи є загальними.
Прийнявши участь семінарі з впровадження інноваційного курсу "Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку"спільно з зусиллями завідуючої А.М.Джемесюк вже в цьому році почали з ознайомлення програми всіх вихователі з метою впровадження курсу « дошкільнятам освіта для сталого розвитку» На дагому етапі я розробляю тематичне заняття за допомогою посібника«ДОШКІЛЬНЯТАМ – ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ» Н. Гавриш, О. Саприкіна сподіваюсь це стане гарним початком зміни нашої свідомості щодо ефективного розподілу ресурсів природи, збереження нашого здоров’я та майбутнього покоління.Адже щаслива нація це та у якої здорові та сщасливі діти! 
Всім доброго дня!
Шановні батьки,сьогодні думаючи, яку тему вам освітлити дійшла до думки,що на початок навчального року більшість батьків задалися питанням на який гурток записати свою дитину: танці,співи,музика,футбол,басейнт,а можливо на все і відразу?
Водити дітей по гуртках і секціях стало модно, тому батькам в першу чергу слід задати собі питання, а навіщо це потрібно? Мої спостереження, показують, що багато батьків водять своїх дітей на заняття для «галочки». Вони не вникають у навчальний процес, не особливо цікавляться особистістю викладача, а деякі, взагалі, толком не знають, чим займається їхня дитина на уроці. Зате фрази «ми ходимо на танці» або «ми з 1 року вчимо англійську» можна почути на кожному дитячому майданчику. А про дітей шкільного віку кажуть, що, неважливо яку секцію відвідує, головне, максимально завантажити, щоб не бовтався без діла. Ситуації плачевні, адже вони підтверджують, що про дітей багато батьків не думають і зовсім.
В організації дозвілля малюків головне — не перейти межу і вміти відрізнити, чи дитина ходить на гурток, бо так хоче мама, чи тому, що їй подобається. Бувають випадки, коли після кількох занять дитя відмовляється їх відвідувати. Що робити в цьому випадку?
— Кожен малюк звикає до змін по-своєму. Дошкільнята потребують постійної індивідуальної роботи з ними. Можливо, дитя не сприймає педагога. Тоді рекомендують, аби мама була присутня на заняттях, поки дитина не звикне. Не перетворюйте відвідування гуртка на суцільне переживання «де моя мама?». Ще одна порада: якщо взялися водити дитину на гурток, то водіть. Не йдіть на поступки, не потурайте примхам. Зараз часто в сім’ях спостерігається так званий «синдром гіперопіки», коли мама, тато, бабуся, дідусь — усі ходять за дитиною. Батькам, які задовольняють забаганки малюка, буде важче потім.
Для того, що б визначити, які гуртки підійдуть дитині (активні чи пасивні), спочатку визначте її потреби:
– активний, любить стрибати / бігати, легко заводить дружбу – командні види спорту (від футболу до роликів), бойові мистецтва (особливо хлопчикам), сучасні танці;
– активний, добре грає один, легше працює в контакті з кимось одним, ніж з натовпом, цілеспрямований – одиночні види спорту (теніс, плавання, атлетика), орієнтування, танці (парні, класичні), гімнастика;
– спокійний, схильний до занять, які вимагають концентрації – декоративно-прикладне мистецтво (ліплення, малювання, моделювання), інтелектуальні гуртки (настільні ігри, натуралістичні секції);
Це не означає, що замкнутiй і тихiй дитині не захочеться зайнятися баскетболом або хіп-хопом, тому, визначившись з потребами, потрібно врахувати ще й бажання дитини.
Дорогі батьки !
Вітаю Вас із початком навчального року. Для більшості батьків досвід походу до садочка знайомий, але з кожним роком до нас приходять найменші дошкільнята ,що потребують особливої підтримки з боку вихователів та спеціалістів закладу. І мабуть цієї підтримки не вистачає і самим батькам новоприбулих діточок. Давайте ж розглянемо від чого залежить адаптація дитини до умов дитячого садка?
В першу чергу, безумовно, від індивідуальних особливостей вашого чада, а тільки потім вже від віку і атмосфери в дитячому садку. Якщо у вашої дитини вже досить добре розвинена довільна поведінка, а також осмислення навколишньої ситуації, тоді серйозних проблем з адаптацією до дитячого саду не варто очікувати. Також доведено, що діти 3 років простіше і швидше проходять адаптаційний період, ніж дітки молодшої вікової групи.
Якщо хочете, щоб адаптація до дитячого саду пройшла легко, тоді раджу скористатися наступною схемою відвідування:
Далі, впродовж 2-3 тижнів водіть крихітку в садок по 3 рази на тиждень, так само залишаючи на кілька годин. Якщо дитині подобається в садку, можете до часу додати ще один прийом їжі – сніданок або обід, дивлячись що більше підходить під розпорядок дня вашого чада.
У перший раз відведіть дитину в дитячий садок в четвер і залиште на 1,5-2 години, а потім знову в п'ятницю. Двох днів – четверга і п'ятниці – цілком достатньо, щоб дитина змогла усвідомити, куди і навіщо її привели, і за наступні два дні, проведені у звичній сімейній атмосфері, змогла спокійно переосмислити нову інформацію і трохи розслабитися від купи отриманих емоцій.
Якщо малюк весь час відчуває себе добре, активно ділиться своїми враженнями, і ви не помічаєте серйозних змін в його поведінці, тоді все чудово. Далі збільшуємо навантаження, залишаючи його в садку на півдня всі 5 разів на тиждень або поступово додаючи години, залишаючи на весь день 2-3 рази на тиждень.
Коментарi